jara_romawka

от. для проясення ситуації вирішили написати.
1. на цьому ЖЖ дійсно двоє людей.
2. ми дуже рідко френдимо першими - зазвичай тільки у відповідь.
3. дискусії вітаються, наїзди ні.
4. поки коменти не терли і нікого не банили. плануємо зберегти таку практику і надалі. див. пункт 3.
цей пост задумувався для дежурних запитань-пропозицій. крім цього просимо тут відмічатися тих, хто френдить/відфренджує у довільній формі (а то деколи рефлексивно вириваються репліки "кхто всє еті люді??" і "куда вони подівались??")
покірно ваші,
Яра і Ромашка.
з.і. коментарі скріняться

а якшо, серйозно, то дякую chapeye _jerzy supersymetriya murahoid igordaily aktyvist parshikov2 negidnyk1980 varto_ua , Юрі й Тімуру за допомогу. вам зокрема saveoldkyiv загалом за те, шо в було і є про шо писати дослідникам суспільних рухів в Україні :)

Взагалі складно приймати рішення, що не передбачають альтернатив.
Ще важче приймати ці рішення і слідувати їм, коли вже запізно все легко поміняти.

Добре що є ті,  хто можуть нагадати, що раніше я могла робити категоричні штуки і на то вистачало сил ))), добре шо ви то ще памятаєте.

А ще до всього яскравого пережитого додалось абсолютно нове відчуття:
Я ніколи не шкодувала про те що і як я роблю, не хотіла спинитись і щось поміняти. Але зараз вже третій день мучусь тим, що хочу жити так як я жила 2 роки назад. Було важко, було заплутано, було не визначено. Але зараз мені найбільше подобається той стиль життя, ті думки і той спосіб яким я хотіла йти далі (((.

Щопонеділка о 18:30 у Бурсі (9 корпус, 1 поверх, 13 кімната)
по вул. Набережно-Хрещатицькій 27
Вхід вільний. Після фільму – дискусія.

ОСІНЬ 2009

7/09 Документальний фільм «Кошмар Дарвіна» (Darwin’s Nightmare, 2004). Режисер: Хуберт Саупер.

Танзанія, 60-ті роки. В озеро Вікторія (найбільше тропічне озеро світу) впускають рибу-хижака – нільську щуку – яка знищує майже всю фауну озера. Екологічна катастрофа породжує прибуткову індустрію: біле мясо величезної риби експортується до Європи. Але ця торгівля, не покращила рівень життя місцевого населення, навпаки: за інтенсивним експортом йде не менш інтенсивний імпорт, на цей раз зброї…

 

( ще кіно )commons

переклад для Commons

Девід Гребер – американський антрополог, професор Лондонського університету. Викладав у Єльському університеті, звідки звільнений за свою активну політичну позицію. Відомий своїм активізмом, брав активну участь у протестах проти економічного форуму в Нью-Йорку, член міжнародної спілки «Індустріальні робітники світу» (IWW.org), відомої своєю войовничою позицією

***

За п’ять тисяч років історії існування боргів, за ними завжди стояли певні інституції – чи то «священні» правителі Месопотамії, чи іудейські Ювілеї, закон шаріату чи християнське канонічне право. Ці інституції намагалися контролювати борги, щоб уникнути потенційно катастрофічних наслідків для суспільства. І тільки в наш час, за словами антрополога Девіда Гребера, люди почали усвідомлювати, що перша ефективна глобальна структура управління створена за великим рахунком  в інтересах кредиторів.

***

Ця стаття є фрагментом значно більшого дослідницького проекту про борги і боргові гроші в історії цивілізації. Перший і найбільш загальний висновок цього проекту можна сформулювати наступним чином: досліджуючи економічну історію, вчені схильні ігнорувати роль насильства, абсолютно центральну роль війни і рабства в створенні й розвитку базових інститутів того, що ми сьогодні називаємо «економікою». Більше того, це джерело створення має велике значення. Насилля може бути невидимим, але воно вписане в саму логіку нашого економічного мислення, в безсумнівно очевидну природу інститутів, які просто б ніколи не існували і не могли існувати поза сучасною державною монополією на насильство.

 

( далі )

•  

Дорогі френди
Зара пишу роботу по маргіналізації робочого класу (кейс-стаді)

Раптом хто зможе мені допомогти -
Шукаю:
Фото заводів Арсенал, Більшовик, Ленінська кузня (заводи, робочі, гуртожитки, і все що з ними пов'язано);
Тексти - НЕ теоретичні цікаві матеріали про київські заводи і їх робітників зараз;
Історії, інтерв'ю, описи, враження;
Можливо ще шо цікаве з цього питання, що я наврядчи дізнаюсь за найблищі три дні :).

Дяки, всім хто відгукнеться і зможе допомогти )

Кажуть те шо нас не вбиває робить нас сильніше.
Просто страшно подумати, яким же мусить буте те що мене не зробить сильніше, а таки доконає ).
Я занадто довго була в стані близькому до "клінічної смерті".
А потім просто, по дорозі додому, в один момент, згадала як воно класно жити,
жити далі
    з широко відкритими очима,
        щирою посмішкою,
            голосною музикою
                і божевільними ідеями.
Музика в плеєрі, заряджені акуми в фотіку, цікава книжка в сумці, квіти на столі, ідеї літають у повітрі - а значить:
Я повертаюсь під своє щасливе небо ))).

друга половинка цього жж тимчасово приєдналась до іншої.
в звязку з майже місячним перебуванням на чюмуданах, до жж руки не доходять.
вобщем я на деякий час в Києві.
дзвоніть, пишіть.

р.

з.і. декого (ЗСК) буду виловлювати сама в меркантильних цілях.

вчора сьогодні в 4 ранку трохи каталася по Будапешту на велосипеді.
і сьогодні ж я їду додому.
coming back to life
в середині квітня буду в Києві
дзвоніть, пишіть, заходьте

колись, коли мені було дуже погано, один мій хороший друг подарував мені цю пісню. це одна із тих пісень, яку варто дослухати до кінця. вона помогла мені тоді і помагала мені відтоді кожного разу. дякую тобі, дядьку arijec_69

I know you`re sad because it`s winter
But I can promise you a spring
I know you`re cold, I see you shiver
But I can promise you a spring  




</lj>

паралельно:

- прочитати 100 сторінок Маркса,
- зробити презентацію по молодіжній низовій спільноті євреїв в Будапешті,
- написати про НДО загалом і в Україні зокрема,
- написати про фреймінг суспільних рухів в контексті мікро-макро рівнів суспільної реальності.

ото думаю - може краще зразу стрілятись?...

( і ше кілька красивих картинок надобраніч (мені особисто остання найбільше подобається) )

Группа неонацистов только что напала на участников акции против милицейского произвола в Симферополе. Это произошло в районе парка им. Ленина. Милиция потворствует нападающим, не предпринимает никаких действий по защите участников акции.

Подробности по телефону: +38 063 3937133

просьба распространять информацию

кто из дома, кто в дом...



by boga4 

з усіх пісень Чумбавамби, які в мене є на компі, мені завжди найбільше подобалась пісня під назвою Hungary.
пісня (як і більшість з того альбому) в живому записі.
тому єдине пояснення назви пісні, яке мені прийшло в голову - це запис з живого концерту в Угорщині.

і шо ви думаєте? ніфіга не правда. виявляється шо пісня про Угорську революцію 1956 року.
особливо мені сподобались рядки

Working in a forge, black lungs, burnt skin
Callouses, arched back, hammering, hammering
Stalin watching over us pigeon shit head
We'd spit on the floor at this red bastard god

власне пісня:


з.і. шо за відеоряд - без поняття, якийсь повний сюр. але це єдиний варіант оригінального запису, який я найшла.

ЗВІДСИ:
http://ukraine.indymedia.org/3576
більше деталей тут
http://15bereznja.blox.ua

+ хто ше не знає - спільнота ua_antiment 

Напередодні Міжнародного дня протидії поліцейській жорстокості ми закликаємо активно виступити проти міліцейської сваволі та протиправних дій "правоохоронних органів".
Починаючи з 11 березня по всій Україні пройдуть заходи, покликані мотивувати наших співвітчизників зайняти активну позицію в протистоянні міліцейській сваволі та протиправним діям "правоохоронці", в лавах яких процвітає здирництво, хабарництво, зловживання службовим становищем, катування та інші злочини. Завершиться серія заходів 15 березня в Міжнародний день протидії поліцейській жорстокості масовими акціями в Києві та Сімферополі.

В нашій країні більшість людей розуміє і усвідомлює проблему сваволі та злочинних дій з боку міліції. Напевне, кожен повнолітній стикався з несправедливістю з боку працівників міліції, які насправді покликані захищати своїх співвітчизників. Повідомлення про злочинні дії "правоохоронців" з'являються мало не щодня.

Але, на жаль, більшість людей не йде далі обурень та висловлення своєї позиції у вузькому колі друзів. І це при тому, що звичайним громадянам відома на вся ситуація, але лише невеличка видима верхівка айсберга. Цинізм, здирництво, садизм та цілковита зневага до прав людини в повній мірі відкривається лише тим, хто мав нещастя побачити нашу "правоохоронну" систему в дії.

Крім того, ми обурені інформацією про підготовку українською владною елітою силового сценарію через неможливість розв'язати політичні суперечки цивілізованим шляхом. Нас непокоять активні заняття спецпідрозділів з придушення громадських виступів, розгону масових акцій протесту.

Ми сумніваємося в здатності міністра, відомого своїми відверто шовіністськими та расистськими висловами, під керівництвом якого міліція неодноразово застосовувала силу до учасників мирних акцій протесту, захищати закон і порядок, дотримуватися Конституції.

Ми рішуче виступаємо проти планів влади обмежити права та свободи людей та збільшити повноваження "правоохоронних", а де-факто репресивних органів, мотивуючи це економічною кризою в державі.

Оргкомітет "Днів дій проти міліцейського свавілля та авторитарних тенденцій"
http://15bereznja.blox.ua

всем актрисам, которые играют; всем женщинам, которые играют; всем мужчинам, которые играют и превращаются в женщин; всем тем, кто хочет стать матерью и своей матери…
архів

Коли мене запитують чи я феміністка, я відповідаю дуже обережно. При чому відповідь варіюється від ствердної до заперечної – в залежності від моєї оцінки того, хто запитує.

Переважна більшість наших співгромадян, чуючи про фемінізм, подумки чи вголос висловлює своє здивування (у кращому разі) і починає сприймати співрозмовника через деякий бар’єр (ярлик малоадекватності). Причина для цього досить проста – фемінізм у нас сприймається як набір певних маргіналізованих радикальних стереотипів (екстремізм, войовничість, чи навіть автоматичне зачислення до лесбійок). Шукаючи пояснень цьому можна скільки завгодно посилатися на розумовий розвиток, менталітет, традиційне мислення, патріархальні цінності і т.д., безперечно не обходиться і без цього. Але, на мою думку, одна із основних причин такого стану речей є сам феміністичний дискурс в Україні, який носить дуже-дуже специфічний характер.
( читати більше )

архів

свято віддаляється.
завтра на вулицях Будапешту чоловіки вже не спішитимуть з квітами в невизначеному напрямі.
і продавці не пропонуватимуть ці квіти навязливо, майже засовуючи в руку.
і я, після перегляду Лібертаріас, в контрасті з цим "квітконосінням", не задаватмусь питаннми про символізм квітки. про сумний символізм цього свята. про символізм в принципі.
все решта загалом вже сказано.

але для кожної жінки зокрема все сказане загалом зазвичай не має значення.
має значення тільки те, шо сказано в контексті її конкретного життя в цей конкретний день.
чи висить на її руках дитина, поки чоловік пакує спиртне в ненадійний кульок супермаркету.
чи сидить вона дома сама, отримуючи штамповані привітання смс-ками.
чи доведеться їй перемивати посуду після того як веселі та привітні гості розбредуться по домівках.
чи знайдеться чоловік, який вважатиме шо в цей один конкретний день її треба позбавити від цієї "жіночої" звитяги.
чи знайдеться людина, яка вважатиме в інші дні, шо ця звитяга така ж "жіноча" як і "чоловіча".
чи знайдеться суспільство, в якому "жіноче" і "чоловіче" все менше і менше розходяться на полюсах суспільної дискримінації.
....................
чи прийде їй в голову перейматися будь-чим із перерахованого вище.
коли свято віддалиться.


а зараз я піду дивитися дурну попсову мелодраму.
може полегшає.